Про мене

    Сучасні діти зростають у складний час, коли життя людей зазнає стрімких змін, руйнуються звичні стереотипи, моральні принципи зазнають тиску та негативного впливу. Жорстокість, насильство, брутальність дедалі більше нагадують про себе. Саме тому вважаю, що необхідна гуманізація нашого суспільства в цілому та на освітній ниві зокрема.
   
Таким чином, мій вибір науково-методичної проблеми є актуальним і таким, що вимагає час.   

 
Працюючи над проблемою «Шляхи формування естетичних почуттів учнів початкових класів», я спираюсь на ідею педагогічної творчості В.О.Сухомлинського з формування естетичних почуттів. Провідний педагог створив реальний зразок особистості з живими думками і почуттями, визначив її вчинки та дії. При цьому він обгрунтував шляхи, засоби і методи формування естетичних почуттів відповідно до цілей суспільства з урахуванням індивідуальних і вікових особливостей розвитку дитини. Василь Олександрович ставив високі вимоги до вчителя, вимагав, щоб він був авторитетом для дітей. Під авторитетом Сухомлинський розумів не звеличеність і відокремлення від учнів ерудицією, вимогами і формальним управлінням дитиною. У книзі «Серце віддаю дітям» показав, яке важливе значення мають багатогранні емоційні стосунки з дітьми в дружному колективі, де вчитель не лише наставник, а й друг і товариш. 

 
Тому і я сьогодні намагаюся знайти у його працях відповіді на найактуальніші проблеми виховання учнів. В. Сухомлинський був переконаний, що саме естетичне виховання відіграє надзвичайно важливу роль у становленні особистості. У вихованні великий педагог вбачав перше джерело, з якого починається велика ріка патріотичних почуттів і переконань. 
 
Необхідність естетичного виховання молодших школярів у процесі навчання підкреслювали видатні педагоги минулого: А. Макаренко, С. Русова, Я.Корчак. Так, К. Д. Ушинський зазначав, що «кожен навчальний предмет так чи інакше містить естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі вчитель». В. О. Сухомлинський переконливо твердив: «...Без емоційно-естетичного струменя неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини... Краса й жива думка так само органічно поєднані, як сонце і квіти».
 
26 років працюю в школі і, спостерігаючи за дітьми, вишукуючи все нові й нові засоби найкращого, найдієвішого впливу на формування їх естетичних почуттів, всіма помислами й серцем щоденно лину до них, таких щирих, таких цікавих, та неповторних. Намагаюся так виховувати дітей, щоб вони зростали здоровими, веселими й працьовитими, щоб шкільні уроки не пригнічували й не відштовхували їх, а помалу, обережно привчали до наполегливої розумової праці, привчали поступово засвоювати все складніші й глибші поняття, все досконаліше й ширше сприймати світ.
 
Вдумливо й наполегливо намагаюся не тільки дати належні знання своїм учням, але й зростити їх хорошими людьми, добрими й чесними, працелюбними й життєрадісними, відважними й стійкими.
 
Формування естетичних почуттів починається ще у ранньому віці дитини, але значно розширюються у молодшому шкільному.
   
Привчаю дітей любити красиве і вчу знаходити його у найпростіших деталях, у яких для багатьох воно здається звичним. Працюю над проблемою «Шляхи формування естетичних почуттів учнів початкових класів». У серці кожної маленької людини закладено зачатки почуття краси, й слід лише вчасно підказати їй це, зосередити увагу, розкрити їй очі. І я бачу, як це розвивається і втілюється в кожному дитячому виробі, який радує дитину, мене, батьків.

Не раз повторюю своїм вихованцям: «Не проходьте мимо, зупиніться, погляньте, який гарний світ навколо, яка незрівнянна краса нас оточує». Вчу бачити і розуміти прекрасне, адже від розуміння краси оточення починається все найкраще, що є в людині, починається краса людських вчинків.

Я добре розумію, що не можу бути байдужою до прекрасного, тому що особистим ставленням до мистецтва виявляю і ставлення до нього моїх учнів. Тактовно пропоную допомогу дитині, підтримую її зацікавленість, заохочую. Так, на уроках образотворчого мистецтва допомогаю учням реалізувати свої творчі задатки, формую культуру і творчі здібності у співпраці учня і вчителя. Під час споглядання картини чи скульптури в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує», бачить за картиною події, образи, характери. Долучаю учнів до художньої культури. Розвиваю художнє мислення, творчу уяву, зорову пам’ять, просторові уявлення, здібності до зображення природи та людини. Учні опановують основи образотворчої грамоти, уміння користуватися виразними засобами малюнка, живопису, ліплення, декоративно- прикладного мистецтва.

Головним виразником естетичних почуттів у художній літературі є слово. Один із спеціальних засобів виховання літературного смаку й естетичної чутливості – уроки читання в початковій школі. Вони мають великий потенціал для естетичного виховання засобами художнього слова. Використовуючи літературне слово з метою розвитку культури почуттів дитини, можна наблизити її до пізнання гармонії світу та глибокого самовдосконалення. На уроках рідної мови учні вчаться сприймати літературу як мистецтво слова, відтворювати образи художнього твору у своїй уяві, помічати властивості і характеристики діючих осіб, аналізувати їхні вчинки. Мова- засіб творення позитивних емоцій, краси. Уроки розвитку зв’язного мовлення збагачують емоційний світ учнів, розвивають образну пам’ять, уяву, естетичний смак, розумові здібності, художнє мислення, збільшують потребу творчої праці, підвищують культуру усного і писемного мовлення. За висловом В.О.Сухомлинського, «слово – це ніби стежинка, прямуючи якою дитина здобуває громадянську зрілість, осмислює, хто вона, якому народові, якій землі зобов’язана своїм життям і щастям, своїм творчим потенціалом, багатим духовним досвідом». Словесна творчість – могутній стимул самовираження внутрішнього світу. Тому вчитель повинен підтримати учня у духовному, інтелектуальному, особистому становленні.

Естетичні почуття учнів на уроках трудового навчання формуються під впливом відчуття краси в процесі праці, які виникають у дитини тоді, коли вона бачить цінність праці для суспільства; коли зміст і характер праці відповідають її нахилам і здібностям; коли трудова діяльність відбувається в естетичних умовах; коли праця сама по собі цікава, складна, різноманітна; коли в дитини є певні трудові навички, необхідні для виконання певної трудової діяльності. Отже, формування естетичних почуттів учнів у процесі трудової діяльності, отримання естетичного задоволення від праці багато залежить від виду праці, умов та інших чинників, але ще більше — від самих учнів, від їх уміння насолоджуватися працею, яке повинен розвивати вчитель. На уроках трудового навчання, на відміну від уроків мови і читання, образотворчого мистецтва та багатьох інших навчальних предметів, де в учнів формуються уявлення про такі естетичні категорії, як прекрасне і потворне, величне і низьке, трагічне і комічне, виникає можливість розкрити і показати їм взаємовідношення між виробництвом, технікою і мистецтвом. І це цілком закономірно, адже сприйняття і розуміння людиною прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діяльності.

 Формуючи естетичні почуття у молодших школярів, я використовую:

• твори образотворчого, музичного та трудового мистецтв; 
• художню літературу. Словесний образ сприймається насамперед розумом, тому література – це важливий засіб розвитку інтелекту дитини, 
• природу, її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків. 

 Спілкуючись з природою, важливо показати дітям красу рідної природи у різні пори року: безмежне багатство барв у тихі, сонячні дні «бабиного літа», урочисту красу білосніжної зими, весняне пробудження природи, буйноцвіття влітку. Красиве в оточуючій природі є всюди – треба тільки вміти відкрити дітям цю красу. Важливо не лише самій яскраво описувати спостережувані явища, а допомагати їм підбирати образні порівняння, епітети, метафори, синоніми. Наприклад: ліс чорний, похмурий, трава вмита росою, золотий колос, пісня ллється, сосни перешіптуються, птахи щебечуть, красуня- берізка простягає свої руки до сонця і т.п. Як бачимо, вражень від природи й естетичних переживань, пов’язаних з її впливом, у дітей багато. Особливо, якщо ці дитячі переживання доповнюються і моїми співпереживаннями. Саме природа, впливаючи на дітей своєю красою, гармонією, легкістю, різнобарв’ям, виховує в них естетичні почуття. Природа- великий учитель, вона пробуджує в школярів багато емоцій. Досконалість, гармонія в природі – одне з джерел натхнення до художньої творчості. Краса природи – важливий фактор формування почуттів прекрасного. У процесі взаємодії з природою дитина не тільки прилучається до її краси, а й удосконалює свої моральні якості. У схвильовану, небайдужу душу дитини враження проникають легше і глибше, міцнішають. В.Сухомлинський писав: «Умійте відкрити перед дитиною в навколишньому світі щось одне, відкрити так, щоб часточка життя заграла перед дітьми всіма барвами веселки. Залишайте завжди щось недомовлене, щоб дитині постійно хотілося знов і знов повернутися до того, про що вона дізналася».

 Дбаю про цікавий зміст своєї роботи, щоб дитина знаходила задоволення від навчальної праці і зростала із дня в день, щоб дитяча допитливість не зникала, а з кожним роком посилювалася, зростало бажання більше знати, розвивався інтерес до пізнання нового. Моє завдання – «не загубити» жодного учня, дати кожному можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього прагну знати, чим живиться дитяча думка, щиро цікавлюсь кожним учнем як особистістю.

 Дітям подобається, коли я вигадую для них щось нове, урізноманітнюю навчальну діяльність, відійшовши від чітких рамок стандартного уроку, намагаюсь створювати сприятливі умови, співпраці учня та вчителя.

 Вся моя праця переплетена стрічкою любові та поваги до дітей і відчуваю, що це почуття взаємне.

 Переконана, що важливе значення для підвищення рівня естетичного виховання молодшого школяра має естетичний досвід самого вчителя, який будується на єдності естетичних знань і естетичної діяльності. Щоб допомогти дітям набути цього досвіду, слід прилучати їх до різних видів мистецтва, збагачувати зміст їх уявлень про прекрасне, розвивати творчість школярів, використовуючи різні форми роботи. Необхідно вчителю мобілізувати всі можливі засоби і методи для формування естетичних почуттів дитини. Тільки цілісний підхід до вирішення завдань естетичного виховання може забезпечити ефективність формування особистості школяра.